Холістична медицина у Львові
Проблеми сучасної медицини
Традиційна медицина
Гомеопатія
Гомотоксикологія
Акупунктура
Інформаційна медицина
Психотерапія, Психоаналіз, НЛП
Санологія, Валеологія, Технології здоров'я
Біоритмологія, Хрономедицина
Антропософська медицина
Медичні родзинки
Навчання
Події
Медичні центри
Лікарські товариства
Наші партнери
Консультації
Лікарі
Фотогалерея


Підписка на розсилку
"Як правильно хворіти"
Архів розсилки
УКРМЕД - Каталог Медичних Сайтiв в Українi
Свободная Ниша Рунета. Создай сайт, обреченный на успех!
StartUA.com
Ваш Медицинский Агент в интернете

СНІДу немає: люди вмирають зовсім з інших причин *

* (примітка автора) Заголовок не має на увазі спростування аксіоми існування хвороб імунної системи, які в сучасній медицині діагностують як СНІД (Синдром Набутого Імунодефіциту), а мав своєю метою лише залучення уваги читача до обговорення даної проблеми.



Пекельна помилка

У Америці опублікована книга професора молекулярної і клітинної біології Каліфорнійського університету Пітера Дюсберга – одного з головних представників наукового інакомислення в області гіпотези ВІЛ/СНІДу – під характерною назвою: "Інфекційний СНІД: ми були введені в оману?"

У передмові до другої книги П. Дюсберга "Вигаданий вірус СНІДу" лауреат Нобелівської премії, присудженої за відкриття хімічної реакції, яка стала потім використовуватися без відома і згоди автора в діагностиці ВІЛ-інфекції (т.зв. полімеразна ланцюгова реакція PCR) професор К. Мулліс (США), пише: "Я був переконаний в існуванні вірусного походження СНІДу, але Пітер Дюсберг стверджує, що це помилка. Тепер я також бачу, що гіпотеза ВІЛ/СНІД – не просто наукова недоробка: це пекельна помилка. Я говорю це як попередження".

У цій книзі П. Дюсберг, зокрема, стверджує: "Боротьба з СНІДом завершилася поразкою. Починаючи з 1981 року, більше як 500 000 американцям і понад 150 000 європейцям поставили діагноз "ВІЛ/СНІД". Платники податків США заплатили більше 45-ти мільярдів доларів, однак, за цей час не було відкрито ніякої вакцини, ніякого засобу лікування і не розроблено ніякої ефективної профілактики. Жоден пацієнт зі СНІДом не був вилікуваний. "Професор Дюсберг вважає, що СНІД суперечить всім законам інфекційної хвороби. Наприклад, обстежені дружини 15000 "ВІЛ-позитивних" американців чомусь не заразилися вірусом, продовжуючи жити статевим життям зі своїми чоловіками.

Інфекційні хвороби (наприклад, грип, туберкульоз та інші) розповсюджуються серед всього населення, незалежно від статі і віку людей. Тим часом понад 90% "ВІЛ-інфікованих" складають чоловіки – наркомани і гомосексуалісти у віці 20-40 років.

Згідно з не спростованим до цього часу висновком Коха – вченого, який в ХІХ столітті виділив туберкульозну паличку, – щоб визнати який-небудь мікроорганізм (мікроб, вірус та інш.) збудником конкретного захворювання, він повинен бути обов'язково виділений з організму, і після інфікування ним іншого організму в останньому повинно розвинутися точно таке ж саме захворювання.

Опоненти доктрини СНІДу стверджують, що в осіб, яким поставлено діагноз "ВІЛ-інфекція", цей вірус при лабораторній діагностиці ніколи не виділяється. П. Дюсберг прийшов до висновку, що той вірус, який вважається "вбивцею імунної системи", не приводить до СНІДу і є безпечним для людини (так званий вірус-супутник). Смерть від СНІДу через багато років – щось з області ненаукової фантастики: цей вірус має властивість так стрімко розмножуватися, що вже через два тижні з'являється в кожній клітині організму, однак без яких-небудь згубних для нього наслідків.

Після багаторічних досліджень П. Дюсберг заявив, що якби йому сказали, що він ВІЛ-інфікований, то "не переживав би з цього приводу ані секунди". Як вважають опоненти теорії вірусного походження СНІДу, ігнорувалося і зберігалося в таємниці від суспільства те, що ніколи не існувало і досі немає жодного достовірного тесту на ВІЛ. При багатьох хворобах він є позитивним, що вже дає підстави поставити хворому діагноз "ВІЛ-інфекція". Однак це не має ніякого відношення до вірусу імунодефіциту, оскільки тест ніколи не виявляє вірус, а засвідчує тільки наявність антитіл в зразках крові. Ці антитіла виробляє імунна система для захисту від хвороботворних мікроорганізмів – т. зв. антигенів.

Позитивна реакція, що трактується як ВІЛ-інфекція, можлива і у хворих, чиї імунні системи були раніше активізовані і виробляли антитіла при самих різних захворюваннях – туберкульозі, пневмонії, ревматизмі, розсіяному склерозі, стані після щеплень, перенесеного грипу і т. д. Це стосується і людей, яким часто переливали кров – один з самих сильних антигенів, на який виробляються антитіла.

 

Тепер це називається "СНІД"

У цей час діагноз "ВІЛ" може бути поставлений також при виявленні близько 30 хвороб, які давно і добре вивчені. Повний список цих захворювань, які іменуються "СНІД-асоційованими", можна знайти, наприклад, в книзі директора Російського федерального центра по профілактиці і боротьбі зі СНІДом академіка РАМН В.В. Покровського "Епідеміологія і профілактика ВІЛ-інфекції і СНІД" (М., "Медицина", 1996 р.)

У цьому переліку фігурують, зокрема, пневмонія, туберкульоз, кандидоз (грибкова інфекція), саркома Капоші (онкологічне захворювання, описане ще в ХIХ віці угорським патологоанатомом Капоші А.Д.), недоумство, герпес і інш. Професор Дюсберг в книзі "Вигаданий вірус СНІДу" пише, що гіпотеза ВІЛ/СНІД і народила цей "дивовижний список 30 раніше відомих хвороб, які тепер можуть бути діагностовані як СНІД".

Вчений вважає, що "насправді СНІД є новою епідемією старих хвороб". Навіть в наших районних поліклініках лікар тепер має право відправити пацієнта на ВІЛ-обстеження, якщо вбачить симптоми хоч би однієї з 30 хвороб, що потрапили в "чорний список". А як вже відмічалося, багато які з цих захворювань запускають механізм активізації імунітету і вироблення антитіл, що може привести до позитивної реакції тесту на ВІЛ і дати підставу поставити фатальний діагноз.

 

"Смерть на законній підставі"

СНІД вважається фінальною стадією ВІЛ-інфекції і невиліковним за визначенням. На відміну навіть від рака. У Росії неминучість сумного фіналу зведена в ранг закону "Про попередження поширення в Російській Федерації захворювання, що викликається вірусом імунодефіциту людини" (від 30 березня 1995 року, 38-ФЗ): "Захворювання залишається невиліковним і приводить до невідворотно смертельного виходу..." (курсив автора). Перефразовуючи Висоцького, "якщо СНІД, – одразу в гріб". А що для нас тут нового? Всі і так знають, що такий діагноз служить одночасно вироком – стати ізгоєм суспільства і готуватися до власних похорон.

Ще в 1988 році професор Люк Монтанье (L.Montagnier, Інститут Пастера, Франція) зробив наступну заяву: "Психологічні чинники є надзвичайно важливими для підтримки імунної системи. Якщо ви ігноруєте психологічну підтримку, повідомляючи хворому, що він приречений на смерть, то ці слова вже є вироком. Неправда, що ВІЛ на 100% є смертельним! Чому ж ми не говоримо про це людині після діагнозу?"

Одним з найбільш послідовних критиків гіпотези СНІДу є угорський вчений лікар Антал Макк (Antal Makk). Він працював в багатьох країнах Європи, Африки, зараз керує клінікою в м. Дубаї (Об'єднані Арабські Емірати). Виступаючи на одній з конференцій по СНІДу, він підкреслив, що "постійне акцентування невиліковності СНІДу служить виключно тільки цілям бізнесу і отриманню грошей на дослідження і з інших приводів. На ці гроші, зокрема, розробляються і закуповуються токсичні препарати, які не зміцнюють, а руйнують імунну систему, прирікаючи людину на смерть від побічних наслідків".

У світовій клінічній практиці для терапії СНІДу широко застосовують високотоксичні препарати AZT, що виробляються компанією Wellcome. Як підкреслюють А. Макк і інші противники доктрини СНІДу, ці препарати вбивають всі клітки організму без розбору. Пітер Дюсберг стверджував, що зафіксовано вже більше за 50 тисяч летальних виходів, спричинених цими високотоксичними ліками.

Виробництво аналогічних препаратів освоєне і в Росії. Так, за відомостями московської виробниче-комерційної Асоціації АЗТ, вона забезпечує азидотимідином – одним з основних компонентів AZT – Росію, Білорусію і Україну. Тим часом, як підкреслюють противники доктрини СНІДу, розроблено немало натуропатичних засобів, які успішно відновлюють імунну систему, не чинячи побічних впливів на організм.

Як вважають фахівці, на імунітет дійсно впливає безліч шкідливих чинників, які можуть привести до його ослаблення – стреси, безконтрольне вживання агресивно токсичних і нібито безпечних ліків, що нав'язуються рекламою, несприятлива екологія, електромагнітне випромінювання, наркотики, які самі по собі токсичні для імунних клітин, і багато що інше. У багатьох людей імунна система ослаблена, але це зовсім не означає, що в них СНІД. Опоненти теорії СНІДу вважають, що не вірус-фантом викликає імунодефіцит, а зниження імунітету приводить до початку захворювання.

 

Від чого ж помирають наркомани?

Професор Дюсберг в книзі "Вигаданий вірус СНІДу" підкреслює, що "набагато більше, ніж від гіпотетичного ВІЛу, людина ризикує від наслідків внутрішньовенного введення наркотиків, вживання різних стимуляторів сексуальної і розумової діяльності, а також високотоксичних ліків проти ВІЛ, що приймаються з метою профілактики чоловіками-гомосексуалістами". У результаті "руйнується" імунна система, що приводить до багатьох важких захворювань – туберкульозу, пневмонії, ускладненням, викликаним вірусними гепатитами, і іншім. Як вважають опоненти доктрини, саме з цих причин, а не від "смертельного" вірусу СНІДу, вмирають наркомани і гомосексуалісти.

У той же час в зарубіжній пресі наводяться факти, що у наркоманів, які вважалися хворими СНІДом, у разі припинення прийому наркотиків здоров'я з роками приходить в норму і від "невиліковного захворювання" вони не вмирають.

 

Aids made in USA

У одному з номерів журналу "AIDS" була опублікована стаття лікаря Брайна Еллісона (Bryan J. Ellison) "Закулісна гра навколо проблеми вірусу імунодефіциту людини". Автор стверджує, що ідея "створення" СНІДу належить Центру контролю і профілактики захворювань США (CDC). Щорічно Центр отримував 2 мільярди доларів на боротьбу з епідеміями, мав тисячний штат співробітників і при цьому відрізнявся тенденцією інтерпретувати, при необхідності, спалах будь-якого захворювання як інфекційну епідемію, отримуючи можливість маніпулювання громадською думка і фінансового забезпечення своєї діяльності. Лікар Еллісон підкреслює, що ідея вірусного СНІДу стала одним з таких проектів, розроблених і успішно розкручених Центром і його секретною структурою – Службою епідвідомостей (EIS). Як заявив один з співробітників Центра, "якщо ми навчимося керувати епідемією СНІДу, то це послужить моделлю і для інших захворювань".

 

СНІД російського зразка

У Росії дослідження в області СНІДу в основному ведуться Російським федеральним центром з профілактики і боротьби зі СНІДом Мінздорову РФ, очолюваній академіком РАМН В.В. Покровським. А усього в країні створено біля 80 аналогічних спеціалізованих структур.

У сучасній капіталістичній Росії не втратив своєї свіжості анекдот радянського періоду: "Соціалістичний СНІД – непереможний, капіталістичний – невиліковний!" За даними федерального Центра, в 1999 році біля 1000 росіян заражалися щомісяця на СНІД. Минулий рік побив всі попередні сумні рекорди: ВІЛ-інфікованими стали стільки ж росіян, скільки за все попередні 12 років, з моменту, коли в Росії були зафіксовані перші випадки захворювання. Усього ж на кінець минулого року виявлено 26,6 тисячі ВІЛ-інфікованих. Більшість з них, зрозуміло, наркомани у віці 20-30 років. Жоден хворий від СНІДу не був вилікуваний, що, проте, не перешкодило керівнику федерального Центра В.В.Покровському отримати звання академіка РАМН.

Страх перед СНІДом не зупинив ні бурхливого зростання венеричних і інших захворювань, ні епідемії наркоманії. Якщо 6-7 років тому в країні було 60-70 тисяч наркоманів, то зараз їх нараховується (за неофіційним даними) 10-12 мільйонів. Щорічно виявляється декілька сотень тисяч наркоманів зі смертельно небезпечними захворюваннями печінки, викликаними вірусами гепатитів В і С, якими наркомани звичайно "нагороджують" одне одного, користуючись одним шприцом. І фахівці зараз б'ють тривогу саме про цю біду, як про некеровану епідемію, що загрожує національній безпеці Росії. А туберкульоз, від якого в Росії тільки в 1997 році померло більше за 250 тисяч осіб? Як ми бачимо, "епідемія" СНІДу непорівнянна за масштабами з цими і іншими хворобами.

Але не може не хвилювати при цьому доля і тих, кому поставлений цей вбивчий діагноз, після якого як і раніше калічаться долі, розпадаються сім'ї, люди закінчують життя самогубством, як це було, наприклад, в минулому році в Іркутську, де 5 чоловік звели рахунки з життям, дізнавшись, що вони хворі на СНІД.

Тільки в Москві існує принаймні 6 різних громадських організацій, що отримали від західних благодійних фондів декілька мільйонів доларів "на боротьбу з "чумою ХХ віку".

За даними ЗМІ, лікування одного російського хворого обходиться приблизно в 100 доларів в місяць (в Москві ця сума – порядку 1000 доларів). Витрати на лікування 26,6 тисяч чоловік, які зареєстровані в 1999 році як ВІЛ-інфіковані, повинні складати по мінімуму більше за 31 мільйони доларів на рік. У той же час в Англії, наприклад, під впливом критичних виступів з проблеми СНІДу, фінансування на дослідження в цій області скоротили на третину.

Автор книги про СНІД лікар Джон Лоріцен (США) стверджує наступне: "Багато хто з вчених знають правду про СНІД. Але існує величезна матеріальна зацікавленість, укладаються мільярдні угоди, процвітає бізнес, пов'язаний зі СНІДом. Тому вчені мовчать, витягуючи для себе вигоду і сприяючи цьому бізнесу".

Професору П. Дюсбергу неодноразово загрожували вбивством. Було вбито головного медичного статистика, що готував матеріал про те, що ті, хто приймають препарат AZT вмирають швидше за тих, хто його не використовує. Ці ліки принесли компанії Wellcome мільярдні прибутки. Під час берлінського конгресу зі СНІДу група ВІЛ-позитивних гомосексуалістів, яким сплатила їх послуги ця компанія, розгромила виставковий зал одного з швейцарських фармацевтичних підприємств, виробляючих натуропатичні ліки. Гомосексуалісти побили журналістку Джейн Шантон – автора гучного фільму про те, що в Африці ніякого СНІДу немає, а є давно відомі хвороби, які стали прираховувати до СНІДу.

По інформації згаданої вище "російської родички" Wellcome – Асоціації АЗТ, до 2002 року знадобиться забезпечити такими препаратами до 100 000 ВІЛ-інфікованих. Це майже в чотири рази більше нинішньої кількості хворих. Звідки така упевненість в такому значному збільшенні попиту на свою токсичну продукцію?

Як стверджує лікар Антал Макк, "СНІД – це не смертельне захворювання. Це бізнес на смерті. .."


Матеріали, які лягли в основу даної статті, автору цих рядків надала лікар Ірина Михайлівна Сазонова (в її переказах з англійської і угорської, а також власні спостереження і висновки). Більше за 25 років вона працювала у великих лікувальних установах Москви. Добре розбираючись в імунології, вірусології, І.М. Сазонова з самого початку стала сумніватися в гіпотезі СНІДу, з роками нагромадила великий матеріал з цієї проблеми, переклала книгу П. Дюсберга "Вигаданий вірус СНІДу". Докладну наукову інформацію, що спростовує теорію "чуми ХХ віку", надав їй лікар Антал Макк.

Багато років Ірина Михайлівна безуспішно намагається достукатися до свідомості тих, від кого залежить розв'язання проблеми СНІДу в нашій країні. У 1998 році вона виступала в Державній Думі на парламентських слуханнях про проблеми боротьби з СНІДом. Присутні там президент РАМН академік В.І. Покровський і згаданий вище академік РАМН його син В.В. Покровський, зустріли виступ мовчанням. Без питань і коментарів. У резолюції цього заходу підкреслювалася необхідність збільшити фінансування досліджень в цій області медицини.

У цьому році закінчується термін дії прийнятої в 1996 р. Федеральної програми АНТИ – ВІЛ/СНІД, відповідно до якої на боротьбу з "чумою" було виділено понад 260 млн. рублів. Тим, хто займається в Росії проблемою СНІДу, зараз треба обгрунтовувати необхідність нових фінансових ін'єкцій.

Андрій Дмитревський,
автор статей і книги про СНІД-дисидентів,
член Спілки журналістів Росії, Москва.






Олександр Задорожний, дизайн Дмитро Шутко.
Ukrainian Russian