Холістична медицина у Львові
Проблеми сучасної медицини
Традиційна медицина
Гомеопатія
Гомотоксикологія
Акупунктура
Інформаційна медицина
Психотерапія, Психоаналіз, НЛП
Санологія, Валеологія, Технології здоров'я
Біоритмологія, Хрономедицина
Антропософська медицина
Медичні родзинки
Навчання
Події
Медичні центри
Лікарські товариства
Наші партнери
Консультації
Лікарі
Фотогалерея

Чому бабця робила це краще

(спроба професійного аналізу та синтезу надбань
народної медицини українців нашим сучасником)


Вивчення і застосування рецептів народної медицини українців Карпат взятих окремо, вирваних з контексту тогочасного життєвого укладу, без розуміння його суті буде нам не зовсім помічним, якщо взагалі буде корисним. Але ніхто не заперечує, що допомога народних цілителів, дія засобів народної медицини були ефективними. У народного цілителя результати були кращими, аніж у нас (зрозуміло, таке протиставлення умовне і говоримо лише про народні методи лікування). Причин цьому багато, то ж розглянемо деякі з них.

По-перше, народний цілитель вів належний спосіб життя. Був безкорисливим. При лікуванні мав лише одну мету - допомогти. А допомагав на славу Божу.

З іншого боку, хворий, його родина усвідомлювали, що хвороба - це не випадковість і до лікування приступали з відповідним духовним настроєм і поряд з "матеріальним" лікуванням намагались змінити, виправити свою поведінку, думки (врешті, покаятися). Тобто духовна сторона цілительства обов'язково мала місце.

Третя причина дієвості народного цілительства полягає в тому, що лікування, як правило, було комплексним. Поряд з лікуванням окремого органу застосовувались засоби зміцнення усього організму, змінювався спосіб харчування, умови життя. Одночасно, лікування було індивідуальним.

Засоби для лікування були ефективнішими (наукових записів із сивої давнини, зрозуміло, нема, але найкращим доказом їх дієвості є те, що вони до нас дійшли).

Врешті, дуже важливим було те, що використовувались різні засоби на фоні такого укладу, способу життя, які в наш час можна було б назвати "здоровим". Звичайно треба враховувати вплив інфекційних захворювань на смертність у минулому, але це в основному залежало від соціально-гігієнічних проблем, а не лише від стану організму. Якщо ж не брати їх до уваги (бо це не є зараз темою для обговорення), то умови життя в найширшому розумінні, засоби лікування і профілактики відрізнялись від сьогодення і не на користь останнього.

Підкреслимо, що мова не йде про українську народну медицину Карпат взагалі, а саме про староукраїнську медицину того часу, коли вона зародилась і звідки дійшли до нас її рецепти.

Стисло можна виділити наступні основні чинники побуту, укладу і умов життя, що відігравали найбільшу позитивну роль:

  • екологічні (коментарі тут зайві);
  • соціальні (сюди можна віднести територіально-економічну, суспільну, ідеологічну, духовну єдність, моральний клімат сім'ї. Як приклад, можна згадати відсутність або зведення до мінімуму таких розповсюджених причин стресових ситуацій в наш час, як вибір професії, супутника життя, місця проживання. У минулому все це було "запрограмовано" традиціями роду, рішенням батьків і сприймалось без особливого спротиву);
  • медичні (відсутність гіподинамії, збалансованість кількісного, біохімічного складу їжі за всіма важливими параметрами). Достатнє насичення її антиоксидантами, мікроелементами та іншими біологічно активними речовинами. Раціон був імунокорегуючим з олужнюючою спрямованістю. Вживалися продукти з позитивним впливом па мікрофлору кишківника, при відсутності продуктів з руйнівною дією на неї. Практично не було у раціоні рафінованих продуктів. Харчувалися в основному вдома і, як правило, свіжоприготованими стравами).

На цьому фоні народні методи лікування були корегуючими, підправляючими, ба навіть, інформаційними. Бо сам стиль життя, харчування був попереджувальний і лікувальний.

Таке лічництво, а мова йде про нього (бо лікарська допомога в сільських, гірських умовах без належної комунікації була неможливою), давало хороші результати.

В наш час не завжди можна очікувати ефекту лише від одного лікувального заходу узятого з рецептів давнини. Саме давнини, тобто рецептів винайдених не 100-150 років тому, а значно раніше. Бо недавній спосіб життя був не такий вже й оздоровлюючий. Як ілюстрацію, згадаймо Івана Франка, який у 1887 році писав, що найбідніший селянин з долин, напевно, не змінявся б на життя підкарпатського бойка, який половину року живе самою картоплею, а другу половину самим вівсом, без жодної переміни.

Твердження, що в народній медицині були присутні раціональне та ірраціональне, є тільки в нашому розумінні, бо для хворого, чи цілителя тих часів такого поділу не було.

Замовляння, яке часто використовувалось і було дієвим частково можна пояснити з позицій психонейроімунології (хоча це не є єдине пояснення).

У бойків при суглобових захворюваннях рекомендувалось мочити ноги у міцному відварі ялівцю (ялинець на Бойківщині). Це був один захід при артриті і він міг бути ефективним. В наш час при такому ж захворюванні мусимо враховувати і корегувати стан імунітету, перекислого окислення, порушення мікроциркуляції, мікрофлори кишківника, психологічні проблеми. В той же час спосіб життя селян Карпат мав корегуючий вплив на ці розлади і ванни для ніг з ялівцю після переохолодження були достатніми (автор усвідомлює, що це спрощена ідеалістична картина і все ж...).

Широко в народній медицині Карпат використовувалась як кровоочисний засіб кропива (у бойків жалива). Одночасно входила вона і в харчування. І якщо вона, як лікувальний засіб у мешканця Карпатських гір була ефективна, то у нашого сучасника це дасть менший ефект, хоча б тому, що це буде лише один засіб, а спосіб життя нині ніяк не сприяє очищенню крові.

Окрім того є відмінність між рослиною взятою з гір і вирощеною культурно. Навіть за мікроелементним складом вони будуть відрізнятись, бо ґрунти в них різні. Та й кислотність дощів зараз набагато більша. А вміння правильно зривати рослину, знання часу збору, духовний настрій під час збирання, спосіб обробки і зберігання без сумніву має значення і багато в чому для нас недосяжний.

Часник, цибуля, хрін, морква, буряк, капуста, петрушка, жито і пшениця в неочищеній формі, льон, мак були одночасно для селян Карпат і основними харчовими продуктами і лікувальними засобами. В наш час вони нерідко вживаються як додатки. Відповідно і організм менш насичений корисними складовими перелічених продуктів. Хоча б вітамінами групи В. Кава, чай, тонік сприяють ще більшому збідненню організму на вітаміни групи В і хрому. Зрозуміло, іншою є реакція організму на застосування засобів народної медицини чи на шкідливі чинники зовнішнього середовища.

На Бойківщині з лікувальною метою користувались беладоною. Часто вона застосовувалась як магічний засіб. Не вдаючись в пояснення специфічної дії цієї рослини, згадаймо лише, що відноситься вона до сімейства пасльонових. На ті часи це була хіба чи не єдина рослина цього сімейства, що використовувалась. І лише пізніше їх почали широко вживати у їжу (картопля, томати, кабачки та ін.), чи палити тютюн (теж сімейство пасльонових). При цьому мінорні складові (специфічні мікроінгредієнти) почали постійно поступати в організм людини, і вже дія беладони, як ліку, стала слабшою.

На східній Бойківщині при шкірних захворюваннях широко використовувалась мазь з топленого несоленого сала і сірки, мазь з жовтків. Позитивний результат пояснюється відповідним вигодовуванням свиней і курей, через що в жирах була значна кількість вітаміну Е, та й їх жирнокислотний склад був ціннішим, аніж тепер. Тому не треба дивуватись, коли береться народний рецепт, а результати невисокі (бо повністю він співпадає лише за назвою).

В наш час ми щось можемо змінити, а щось ні. Але треба пробувати для кращого лікування змінювати себе, і хоча б частково, на період лікування, спосіб життя хворого. Тоді може колись і дійдемо до результатів бабці.

Костянтин Біляєв,
лікар-терапевт Львівської обласної клінічної лікарні




© 2001 Олександр Задорожний, дизайн Дмитро Шутко.
Ukrainian Russian