Холістична медицина у Львові
Проблеми сучасної медицини
Традиційна медицина
Гомеопатія
Гомотоксикологія
Акупунктура
Інформаційна медицина
Психотерапія, Психоаналіз, НЛП
Санологія, Валеологія, Технології здоров'я
Біоритмологія, Хрономедицина
Антропософська медицина
Медичні родзинки
Навчання
Події
Медичні центри
Лікарські товариства
Наші партнери
Консультації
Лікарі
Фотогалерея

Якщо хорошею їжею харчуватися помірно,
то це зовсім не смертельно.
Мадам Шалон

Розвантажувально-дієтична терапія в клініці внутрішніх хвороб: історія, обґрунтування, застосування, оцінка ефективності та перспективи розвитку.

Харчування - перша і необхідна передумова людського життя. І як пише доктор Степан Зощук: "Який харч - таке здоров'я". Тому люди третього тисячоліття в найближчий час спитають, як жити, щоб бути здоровими, але стикнуться з сумною дійсністю, бо переважна більшість лицарів світу в вищих навчальних закладах отримують малу або скажемо відверто спотворену інформацію щодо харчування. Навіть визнані багатьма державами дієти не забезпечують виконання цього завдання.

Основна мета сьогодення - це запобігти та зменшити ризик виникнення хвороб цивілізації у здорових осіб. А тому перевиховання та навчання правил харчування і здоров'я є нагальною перспективою і пекучою проблемою. Якщо такий сумний стан справ щодо харчування серед лікарів, то яка ж обізнаність населення у питаннях, що корисно їсти, а що ні.

Як тут не згадати Платона, який вважав справжнім лікарем лише того, "який хворому, що живе проти засад здоров'я, дає поради, щоб змінив свої звички. Проте лікар, який відмовиться давати поради щодо лікування такому хворому, який нічого не хоче змінити у своїх згубних навичках харчування, є в моїх очах чесною людиною і справжнім лікарем".

Традиційне медикаментозне лікування не бере до уваги, що зміни у справі підтримання здоров'я нічого не варті, або скажемо даремні, коли пацієнти не змінять свого способу життя. Для підвищення рівня здоров'я хворому або здоровому недостатньо перестати курити на один день, змінити свою дієту на 1-2 тижні.

І ми сьогодні з вами будемо говорити, в основному, про наші успіхи в лікуванні хворих, а не про те, як дбаємо про здоров'я нації, бо на дорозі цьому стоять в першу чергу психологічні, соціальні та політичні перешкоди.

Проте, ми повинні пам'ятати, що "бути лікарем, значить бути готовим до того, щоб нести правду та допомогу потребуючим" (Де Лякордеєр).

Технічний процес у фармакотерапії і медицині не виліковує недуги, а лише їх заліковує до відповідного рівня здоров'я (ремісії), створюючи постійну залежність цього здоров'я від подальшого лікування.

Ми повинні донести до населення, що лише зміна способу життя, може нам повернути здоров'я і що продовження життя лише лікарськими заходами без уваги на якість життя не вартує цих заходів.

Про голодування (піст) з лікувальною та профілактичною метою відомо з глибокої сивини, як "королівський" шлях до одужання від різних тілесних та душевних недуг. Воно застосовувалось у стародавній Індії, Греції та Римі. Оздоровчу дію голоду визнавали і практикували на собі та на своїх послідовниках великі мислителі: Піфагор, Сократ, Платон, Авіцена.

Професор Московського університету П. Веніамінов (1769) виклав свої погляди на голодування в трактаті "Слово про пости як спосіб попередження від хвороб".

Особливу зацікавленість до лікувального голодування виявили лікарі на початку XX століття у зв'язку з поширенням в медицині природних методів лікування.

Першою клінічною монографією з лікувального голодування була книжка "Лечебное голодание" F. Segesser (1914, Швейцарія).

Широке застосування дозованого повного голодування з лікувальною метою (О. Бухінгер - Німеччина, Е. Дьюі - США, І. Вівіні - Франція, Ф. Зегессер - Швейцарія) привернуло до себе увагу світової медичної громадськості, і в 1928 році в Амстердамі відбувся VIII Міжнародний конгрес дієтологів. На цьому конгресі з програмною доповіддю виступив X. Детерман "Практичне застосування дозованого голодування". Конгресом було визнано застосування дозованого голодування при ожирінні, порушенні обміну речовин, диспепсіях, атеросклерозі, гіпертонії та ін.

Після конгресу дозоване голодування як метод терапії отримує все більше поширення в медичній практиці. Його успішно застосовують як лікарі Європи, так і США (Fahmer Н., 1963; Gadermanu Е., 1966; Hartmann J., 1967, Conradi E., 1969; Bloom W., 1959; A. Rapoport, 1965).

В колишньому Радянському Союзі лікувальне голодування вперше застосував Н.П. Нарбеков (1946), широко використовував його академік А.Н. Бакулев (1948). В психіатричній практиці лікування голодуванням проводив проф. Ю.С. Ніколаєв, яким в 1963 р. була видана монографія, що узагальнювала багаторічні (більше 20 років) результати лікування хворих на шизофренію.

У 1969 році в Москві під загальною редакцією проф. Д.Д. Федотова побачив світ збірник клініко-експериментальних робіт: "Лікувальне голодування". Названий збірник сконцентрував інтереси низки відомих вчених: академіків П.К. Анохіна, А.А. Покровського, Н.А. Федорова, професорів Ю.С. Ніколаєва, Д.Д. Федотова, К.В. Судакова, к.м.н. Ю.Л, Шатро, які вбачали в голодуванні одну з найбільш адекватних моделей для вирішення багатьох спеціальних проблем, зокрема харчової мотивації, адаптації, регенерації, компенсації функцій, виживання тощо. З іншого боку, теоретичні роботи є необхідними для подальшого розвитку лікувального голодування, тому що саме вони розкривають конкретні механізми терапевтичної дії голоду і тим самим ставлять його на тверду наукову основу.

Розроблена Ю.С. Ніколаєвим методика дозованого повного голодування, якій він дав назву "розвантажувально-дієтична терапія" (РДТ), стала основою для його використання в стаціонарних умовах.

Нагромаджено значний клінічний досвід застосування РДТ при хворобах серцево-судинної системи (Я.Я.Рудаков, 1980, 1981, 1994 та ін.); бронхіальної астми (А.М, Кокосов, С.Г.Осінін, 1984, 1993, 2001; С.М. Треумова, 1990; Г.Г. Альохіна, 1991, та ін); хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту (A.I. Дмітрієв, 1987, 2001; П.П. Кузів 1993, 1999, 2000; В.А.Ратніков, 1994; О.М. Ганич і співавт. 1988, 1993); алергії (Е.Й. Архій, 1997 та ін.); у хірургії (Ф.Н. Ромашов, B.C. Дмітрієва, Є.С. Вельховер, А.Н. Алексєєва, 1980); при ожирінні та порушенні обміну речовин (В.В. Щедрунов, 1990; Т.П. Демічева, 1994 та ін.).

У Московському науково-дослідному інституті психіатрії Міністерства охорони здоров'я Російської федерації в 1975 і 1976 роках відбулись науково-практичні конференції, присвячені застосуванню РДТ при нервово-психічних та деяких соматичних захворюваннях, за участю багатьох радянських та зарубіжних фахівців.

У травні 2001 року в м.Улан-Уде (республіка Бурятія) відбулась науково-практична конференція "Розвантажувально-дієтична терапія в клініці внутрішніх хвороб: перспективи впровадження методу в систему органів охорони здоров'я та санаторно-курортного лікування". Матеріали цієї конференції представлені в збірнику тез "Розвантажувально-дієтична терапія в клініці внутрішніх хвороб" (під редакцією проф. А.М.Кокосова. - Санкт-Петербург, 2001). У збірці узагальнено організаційний досвід Міністерства охорони здоров'я Республіки Бурятія по впровадженню РДТ у галузь охорони здоров'я, який немає аналогів у Росії та за її межами.

І ось сьогодні (жовтень 2001 року) ми з Вами є учасниками симпозіуму: "Розвантажувально-дієтична терапія та низькокалорійна дієта в клініці внутрішніх хвороб", який проходить у м. Тернополі, в Україні.

Глибоке і всебічне вивчення патофізіології голодування тварин було проведено В.В. Пашутіним і його школою (1902), який виділив три періоди в процесі голодування і показав, що втрата маси тіла до 40-45 % характеризується поворотністю змін, і що відгодовування тварин приводить до швидкого відновлення їхньої маси тіла.

Які ж механізми дії лікувального голодування (РДТ або посту)?

Дезінтоксикаційний ефект. Забруднення довкілля зростає з кожним роком. Причиною погіршення здоров'я людини є відкладання токсичних метаболітів у клітинах органів і тканин. Очищення організму від токсинів із внутрішнього середовища тобто із клітин і міжклітинного простору можливе лише дозованим голодуванням.

Гемодинамічний ефект. В процесі дозованого голодування відбувається перерозподіл крові від шлунка і кишківника, який знаходиться в стані фізіологічного спокою, до гіпоксичних та ішемічних вогнищ. Покращення загальної циркуляції викликає розкриття спазмованих і не функціонуючих капілярів. Гемодинамічний ефект у процесі голодування приводить до збагачення кров'ю судин мозку, серця, ендокринних залоз, шкіри та ін. органів. Об'єктивно це виявляється підвищенням розумової активності, покращанням пам'яті, припиненням приступів стенокардії, посиленням статевої функції, омолодженням шкіри тощо.

Аутолітичний ефект. Під час лікувального голодування організм переходить на ендогенне харчування. Спочатку, коли запаси глікогену ще не використані, жири згоряють у полум'ї вуглеводів цілком. Пізніше організм синтезує глюкозу із жирів і білків. Одночасно з жиром відбувається засвоєння і резервних білків, що є в тканинах менш важливих для організму органів. Виявилося, що при використанні білкових резервів у першу чергу піддаються розпад тканини змінені хворобливим процесом а також спайки, ліпоми, пухлини тощо. Відбувається фантастичний за задумом і дуже суттєвий за силою процес самоочищення і самооновлення, тобто аутоліз. Ось чому лікувальне голодування порівнюють іноді з операцією без ножа, операцією при якій природа оперує набагато тонше, ніж будь-який хірург. Який же механізм аутолізу? Ряд авторів А. де Вріз, І. Вівіні, О. Бухінгер та ін. вбачають в аутолізі якісь доцільно діючі сили. Конкретно про них не говорять, а обмежуються загальними фразами про саморегуляцію організму. Ф.М. Ромашов із співавторами (1980) вважають, що в основі аутолітичного ефекту лежить функція імунної системи, а саме В-лімфоцитів, які вивільняються із лімфатичних колекторів усього травного факту.

Згідно з проведеними нами морфологічними дослідженнями вважаємо, що аутолітичний ефект обумовлений підвищенням кількості та функціональної активності природних кілерів, які знищують лише хворі, а не здорові клітини і тканини та стимулюють репаративні процеси.

За тривалого повного голодування відбувається депресія як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету. На тлі вираженої імунної депресії зростає кількість та функціональна активність природних кілерів: великих грануловмісних лімфоцитів (ВГЛ) та їхньої тканинної форми - pit-клітин. Саме депресією специфічного імунітету обумовлене пригнічення алергічного запалення, імунопатологічних станів.

Лікувальний ефект голоду пов'язаний з підвищенням адаптаційної здатності організму. В цьому якраз і проявляється загально біологічний закон: адаптація до певних впливів супроводжується підвищенням стійкості організму не тільки до діючого фактору, але і до багатьох інших, тобто підвищується неспецифічна опірність організму (Ф.З. Меєрсон, 1981, М. М. Сиротинін, 1982 та ін).

В.М. Дільман (1987) вважає, що багато захворювань можуть бути об'єднані загальними етіопатогенетичними механізмами, що дає можливість використовувати загальні засоби лікування для різних, за клінічними проявами, патологічних процесів.

Адаптогенною дією голоду можна пояснити неспецифічність методу РДТ, його хороший лікувальний вплив при таких захворюваннях, при яких застосовуються лікарські засоби з різною фармакотерапевтичною дією.

Багато хвороб, на думку Г. Сельє, є швидше результатом помилок у нашій адаптаційній реакції на впливи різних агентів, ніж результатом прямої шкоди, спричиненої цими агентами. Тому багато захворювань вчений назвав "хворобами адаптації", хоча правильніше було б назвати їх "хворобами відсутності адаптації" (B.I. Медведєв, 1982).

Який же механізм адаптогенної дії голоду?

Вивчаючи літературу, присвячену питанням адаптації організму людини і тварин до різних впливів зовнішнього середовища, ми прийшли до висновку, що на сьогодні є достатня кількість переконливих фактів, які дають підставу вважати, що загальною реакцією організму при адаптації до більшості, якщо не до всіх екстремальних впливів, є переключення енергетичного обміну з вуглеводного типу на жировий, а ендогенне харчування при голодуванні і є жировим типом обміну в чистому і повному його прояві. Очевидно, це один із основних механізмів адаптогенності РДТ.

Таким чином, в основі лікувального ефекту РДТ лежить аутоліз нежиттєздатних клітинних структур, активне звільнення від кінцевих продуктів обміну речовин, ендотоксинів, включаючи метаболіти ліків, чужорідних антигенів, очищення рецепторів клітин, підвищення чинників неспецифічної резистентності за одночасної стимуляції репаративних процесів. РДТ здійснює корегуючий вплив на змінені показники гомеостазу і служить модулятором, який усуває структурну і функціональну патологію тканин й органів шляхом інтенсифікації метаболізму в межах фізіологічної норми, що визначається генотипом. Науково обґрунтована ефективність РДТ на живий організм дає можливість успішно використовувати цей метод в клініці внутрішніх хвороб.

З 1983 року по 2001 рік на кафедрі шпитальної терапії №1 Тернопільської медичної академії ім. Ї.Я. Горбачевського, яка знаходиться на базі міської комунальної лікарні №2 успішно, без ускладнень, методом РДТ проліковано 1136 пацієнтів, 842 із них страждали на хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, 241 - на хвороби дихальної та 142 - серцево-судинної системи.

Проведені та узагальнені клініко-лабораторні, інструментальні та морфологічні дослідження у 1136 пацієнтів, які знаходились на лікуванні методом РДТ, стали основою для виконання 3-х докторських і 8-й кандидатських дисертацій.

На основі вищевикладеного можна дійти висновків, що:
  1. РДТ є ефективним методом лікування при самих різних захворюваннях внутрішніх органів, зокрема шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної та дихальної систем;
  2. У переважній більшості хворих РДТ викликає зменшення або ж зникнення симптоматики основного і ряду супутніх захворювань;
  3. РДТ не здійснює суттєвого впливу на основні морфологічні і біохімічні показники крові. Деякі зміни, які виникають у розвантажувальному періоді (помірне підвищення кількості еритроцитів, гемоглобіну, білірубіну, сечовини, активності АлАТ, АсАТ, зниження рівня цукру в крові), є адаптивними до ендогенного харчування і нормалізуються у відновному періоді або в короткі терміни після нього. РДТ приводить до нормалізації початково підвищеної або зниженої секреторної функції шлунка, підшлункової залози, не здійснюючи суттєвого впливу на осіб з нормальною функцією названих органів. Завдяки цьому підвищується адаптація організму хворого до раніше погано переносимих продуктів харчування;
  4. РДТ призводить до нормалізації Т- і В-ланок імунітету, сприяє підвищенню неспецифічної резистентності організму, що забезпечує стійку клінічну ремісію;
  5. проведення на фоні РДТ раціональної (індивідуальної і групової) психотерапії, аутогенного тренування, медитації, навчання хворих контролю за харчовим потягом і поведінкою створюють емоційний настрій, сприяють розвитку альтруїзму в особистості. Клінічне покращання виявляється стійким протягом одного-трьох років що зумовлює позитивний вплив на емоційну сферу пацієнтів, зміцнює їх віру в цей спосіб лікування, особисту і соціальну адаптацію, розумову та фізичну працездатність;
  6. РДТ має комплексний багатофакторний саногенетичний, адаптогенний вплив на ряд функціональних характеристик організму одночасно, на основі чого розроблена схема саногенетичних механізмів впливу РДТ при різних захворюваннях внутрішніх органів з урахуванням показів та протипоказів до такого лікування.
У даний час колектив кафедри шпитальної терапії №1 працює над новими перспективами розвитку методу РДТ, впровадженням його в клінічну практику не лише Тернопільської області, але й в межах нашої держави. З цією метою продовжуються наукові розробки щодо розкриття інтимних механізмів саногенної дії РДТ на здоровий та хворий організм, подальшого вдосконалення методу РДТ шляхом покращання підготовчого періоду та модифікації відновного харчування, впровадження низькокалорійної овочево-фруктової дієти, як етапу адаптації шлунково-кишкового тракту до нормального здорового способу харчування. За прикладом лікарів Бурятії, варто було б докласти зусиль для впровадження РДТ у клініки, лікарні та амбулаторії не тільки нашої області але й усієї України.

З метою реалізації поставлених завдань необхідно:
  • на кафедрі організувати курси підвищення кваліфікації лікарів, фахівців з РДТ;
  • знайомити громадськість у цілому і окремі категорії фахівців з методикою РДТ;
  • проводити роботу серед лікарів, студентів, школярів та пацієнтів, а також населення, плекаючи серед них ідеологію здорового способу життя;
  • створити виїзні науково-практичні бригади для популяризації та поширення позитивної інформації про метод РДТ.
П.П. Кузів.

Тернопільська державна медична академія ім. Ї.Я. Горбачевського, Україна.




© 2001 Олександр Задорожний, дизайн Дмитро Шутко.
Ukrainian Russian