Холістична медицина у Львові
Проблеми сучасної медицини
Традиційна медицина
Гомеопатія
Гомотоксикологія
Акупунктура
Інформаційна медицина
Психотерапія, Психоаналіз, НЛП
Санологія, Валеологія, Технології здоров'я
Біоритмологія, Хрономедицина
Антропософська медицина
Медичні родзинки
Навчання
Події
Медичні центри
Лікарські товариства
Наші партнери
Консультації
Лікарі
Фотогалерея

Підписка на розсилку
"Як правильно хворіти"

Архів розсилки

Протидія процесу депопуляції

(Концепція Державної Програми)
проф. Г.Л.Апанасенко, проф. Мінцер О.П.

Наукова основа проекту

Як би не були різноманітні форми прояву життя, вони завжди нерозривно пов'язані з перетворенням енергії. Вся еволюція живого на Землі являє собою процес вдосконалення внутрішньоклітинного дихання (енергоутворення) і перехід від переважно анаеробних до аеробних механізмів енергоутворення. Так, за 500 мільйонів років питома ефективність внутрішньоклітинного енергоутворення зросла від 0,09 мВт\г умовного організму у найпростіших до 39 мВт\г у приматів (А. І. Зотін, 1980).

Депопуляційні процеси в країнах пострадянського простору багато в чому обумовлені фізичною деградацією населення, обумовленою способом життя і виявляється у зниженні енергозабезпечення процесів життєдіяльності (аеробної продуктивності), що виходить за межі еволюційно обумовленої ефективності внутрішньоклітинного енергоутворення («мітохондріальна недостатність"; Г. Л. Апанасенко, 2006) . Це призводить до порушення функціональної здатності органів і систем, підвищення захворюваності, зростанням показників смертності, зниження репродуктивної активності і т.п.

Так, за нашими даними в Україні (так само, як і в Росії, Білорусії і т.д.) частка осіб, що знаходяться в «безпечній» зоні здоров'я, яка визначається за показниками аеробного енергоутворення індивіда, становить менше 1%. У США цей показник становить близько 80% застрахованих працюючих американців (M. Carneton ao, 2005).

Цілком очевидно, що ніякі удосконалення лікувально-діагностичного процесу не здатні змінити ситуацію, що склалася. Рішення проблеми лежить у реалізації комплексу міжвідомчих заходів, спрямованих на зростання енергетичного потенціалу популяції та переміщення більшої її частини в «безпечну» зону здоров'я. Для цього потрібно: створення нової ідеології здоров'я, нового понятійного апарату, нових підходів у системі управління здоров'ям. Абсолютно необхідна зміна психології, формування нових цінностей і установок суспільства. Жодне окремо взяте відомство не в змозі вирішити подібну проблему. Потрібно створення єдиної державної системи збереження і зміцнення здоров'я популяції через індивідуальне здоров'я.

Найважливішими компонентами її мають бути:

- Формування у населення мотивації до збереження та зміцнення здоров'я;

- Формування структур для оцінки і моніторування рівня здоров'я індивіда;

- Створення кадрового потенціалу та матеріально-технічної бази для збереження і зміцнення здоров'я (фізкультурно-оздоровчих та фітнес-центрів, центрів здорового потомства, рекреаційних зон, підготовка фахівців в області здоров'язберігаючих технологій на базі фізкультурних ВНЗ, забезпечення промислового випуску оснащення, харчових добавок, здорового водоспоживання тощо).

- Створення законодавчої бази та нормативно-правових документів;

- Фінансування окремим рядком у бюджеті;

- Наявність керівної структури та відповідної адміністративної вертикалі;

- Створення активної частини громадськості для використання організаційного та творчого потенціалу населення.


Принципи, на яких будується Проект

1. Кожен індивід сам несе відповідальність за своє здоров'я. Він повинен бути суб'єктом, а не об'єктом оздоровчих заходів. Медичний працівник виступає в ролі консультанта у справі формування та реалізації оздоровчих програм.

2. Освіченість індивіда у галузі проблем збереження та зміцнення здоров'я відіграє, в кінцевому підсумку, більш важливу роль, ніж рівень лікувально-діагностичних заходів у регіоні.

3. Фізичне здоров'я індивіда визначається способом (стилем) його життя, який, у свою чергу, залежить від способу його думок. Спосіб думок індивіда ― результат його духовності, розуміння того, для чого він прийшов у цей світ, і що залишить після себе.

4. Кожна людина на шляху до оздоровлення має пройти 4 ступені: я знаю багато про здоров'я, я хочу бути здоровим, я вмію бути здоровим, я роблю все, щоб бути здоровим.

5. Процес управління здоров'ям будується на характеристиці керованого об'єкта прямими показниками, формуванні керуючих дій, їх реалізації, оцінки їх адекватності та ефективності (за станом керованого об'єкта). При випаданні одного з компонентів процесу управління (технологічного ланцюжка оздоровлення) досягти поставленої мети неможливо.



Основна мета Проекту

Протидія процесу депопуляції переважно за рахунок зниження захворюваності та смертності в популяції, зростання репродуктивної та соціальної її активності. Мета досягається шляхом формування міжвідомчої функціональної системи, здатної забезпечити повноту і завершеність технологічного циклу процесу управління здоров'ям (соціальні, соціально-психологічні, психологічні, освітні, медичні та інші аспекти процесу).

 


Інновації

Принципово новим у пропонованому Проекті є:

1. Управління здоров'ям індивіда на базі кількісних його характеристик і контроль ефективності керуючих дій (досягнення «безпечного» рівня здоров'я).

2. Створення (вперше у світовій практиці) системи збереження і зміцнення здоров'я індивіда (а не медичної допомоги хворим, що є загальноприйнятим).

3. Досягнення максимально можливого рівня індивідуального, а через нього і популяційного здоров'я в несприятливих екологічних та соціально-економічних умовах.

4. Пропоновані принципи збереження і зміцнення здоров'я населення базуються на системній основі, використанні замкнутих технологічних циклів, критерії оптимальності та мінімізації витрат.

 


Основні напрями Програми


1. Формування нових цінностей і установок суспільства, нового ставлення до збереження та зміцнення свого здоров'я. У рейтингу соціальних цінностей здоров'я має займати пріоритетне місце.

Як цього досягти? «Маніпуляція свідомістю», «психологічна війна», «передвиборні технології» і т.п. - терміни з однієї області. Для «маніпуляції» суспільною свідомістю людство виготовило чудові інструменти: телебачення, радіомовлення, газети і журнали etc. Таким чином, соціальні психологи готують технологію, а засоби масової інформації - реалізують вирішення завдання. Необхідно радикальна зміна інформаційного простору. Фахівці стверджують: немає такої абсурдної ідеї, в реальності якої було б неможливо переконати суспільство. Що ж казати про таку благородну ідею, як наше здоров'я.


2. Формування особистісної та соціальної мотивації до збереження та зміцнення свого здоров'я в різних груп населення.

Вирішення цієї проблеми у компетенції психологів. Тут також існують добре налагоджені технології. Що стосується соціальної мотивації, то тут можна використовувати закордонний досвід (боротьба з шкідливими звичками, кар'єрне зростання у зв'язку з рівнем фізичного стану тощо) з урахуванням наших соціально-економічних відносин.


3. Формування та впровадження системи виховання та навчання здоров'я різних груп населення.

Мова йде, як мінімум, про повернення навчальної дисципліни «Культура здоров'я» (Валеологія) в середні та вищі навчальні заклади країни. Необхідне створення концепції безперервної валеологічної освіти. У розділі «статеве виховання» акцент робиться на принципі цнотливості, а не протизаплідні засоби.


4. Фізичне виховання різних груп населення.

При цьому повинна бути змінена його методологія: від розвитку рухових навичок і дій необхідно перейти до розвитку фізичних якостей, головним чином - загальної витривалості (загальна витривалість - основа аеробної спроможності).


5. Забезпечення моніторингу індивідуального здоров'я (його «кількості», а не хвороб), а також індивідуальних рекомендацій щодо його збереження та зміцнення (технології нами розроблено).

Абсолютно необхідно створення НДІ проблем управління індивідуальним здоров'ям (існуючий НДІ здоров'я ніяких стратегічних проблем не розробляє) і затвердження санології (медичної валеології) в якості наукової спеціальності (Україна перша країна в світі, де затверджена практична спеціальність «лікар-санолог» - валеолог, однак служба не створена).


6. Cтворення кадрового потенціалу та матеріально-технічної бази для збереження та зміцнення здоров'я населення.

Приміром, у фізкультурних ВНЗ необхідна підготовка фахівців-парамедиків, здатних забезпечити в повному обсязі реалізацію оздоровчих заходів.


7. Участь підприємців і керівників виробництва в оздоровленні своїх працівників.

Тут нема чого вигадувати: можна скористатися закордонним досвідом. Там чудово розуміють, що вкладення грошей у здоров'я працівника означає фінансування виробництва. І капіталіст на це грошей не шкодує. Але мова не йде про будівництво лікувальних установ. Будуються спортивні майданчики, басейни, бази відпочинку. Якщо б це не було вигідно, ніхто б цього не робив.


8. Забезпечення продовольчої безпеки та здорового водоспоживання в регіоні.
9. Створення системи збору та обробки інформації про реалізацію Проекту і його ефективності.
10. Участь різних релігійних конфесій і громадських організацій у формуванні нового ставлення до свого здоров'я у населення.
11. Створення необхідної законодавчої бази та нормативно-правових документів.
12. Фінансування окремим рядком у бюджеті. Самофінансування.
13. Створення керівної структури та відповідної адміністративної вертикалі для реалізації Проекту.
14. Формування активної частини суспільства для використання організаційного та творчого потенціалу населення.
15. Наукова, науково-технічна та технічна підтримка Проекту тощо



Структура розробки окремих напрямків Програми

  1. Назва напряму.
  2. Мета і завдання.
  3. Наявність законодавчої бази та нормативно-правових документів.
  4. Стан матеріально-технічної бази.
  5. Суть заходів, виконавець, термін.
  6. ФІНАНСУВАННЯ.
  7. Міжсекторального співробітництва.

Кожен з напрямків очолюється фахівцем відповідного профілю.



Етапи виконання Програми

1. Підготовчий етап:

- призначення керівників (професіоналів) з кожного напряму Програми;

- створення робочих груп;

- відпрацювання методичних підходів до формування Програми;

- узгодження термінів і форм звітності тощо

2. Формування Програми і початок її реалізації.

3. Реалізація Програми.

4. Оцінка ефективності Програми.


Очікувані результати

Зниження темпів процесу депопуляції і надалі її повне припинення, збільшення тривалості життя і періоду працездатності населення.

При формуванні Концепції Програми використані вперше описані нами феномени здоров'я:

1. Діагностика здоров'я:

Розроблено методологію та експрес-методика кількісної оцінки рівня здоров'я індивіда. Методика доступна для використання середнім медперсоналом або інструктором фізкультури.

2. "Безпечний рівень здоров'я":

Кількісно охарактеризований рівень соматичного здоров'я (аеробного енергоутворення), що перешкоджає розвитку ендогенних факторів ризику та хронічних соматичних захворювань. Є науковою основою первинної профілактики хронічних неінфекційних захворювань.

3. "Саморозвиток" патологічного процесу при виході індивіда з "безпечної

зони" здоров'я. Визначено механізми цього процесу.

4. Прогнозування здоров'я.

На основі катамнестичних досліджень визначено можливість розвитку патології і смерті від захворювання в залежності від рівня здоров’я.

5. Превентивна реабілітація: повернення індивіда у "безпечну зону" здоров'я.

6. Управління здоров'ям індивіда:

Можливість характеристики керованого об'єкта (здоров'я індивіда) дає можливість проведення керуючих дій і оцінки їх ефективності.

автор: Апанасенко Г. Л.




 Олександр Задорожний, дизайн Дмитро Шутко.
Ukrainian Russian