Холістична медицина у Львові
Проблеми сучасної медицини
Традиційна медицина
Гомеопатія
Гомотоксикологія
Акупунктура
Інформаційна медицина
Психотерапія, Психоаналіз, НЛП
Санологія, Валеологія, Технології здоров'я
Біоритмологія, Хрономедицина
Антропософська медицина
Медичні родзинки
Навчання
Події
Медичні центри
Лікарські товариства
Наші партнери
Консультації
Лікарі
Фотогалерея
Гомеопатія в Україні.

Наталія Костинська Наталія Костинська.

Перший національний віце-президент LMHI в Україні, професор, доктор медичних наук.

     В останні роки в силу забруднення оточуючого середовища, продуктів харчування, застосування великої кількості лікарських засобів хімічної природи, які викликають масу побічних ефектів, в цілому світі зростає популярність гомеопатії.

     В нашій країні також все частіше перевага надається природним лікарським засобам, до яких відносяться і гомеопатичні препарати. Сьогодні в світі гомеопатичний метод став повноцінним варіантом вибору профілактики і лікування гострих і хронічних хвороб, він застосовується поряд з алопатією і іншими методами лікування. Про це переконливо свідчать цифри - більше 70% лікарів Німеччини і більше 60% лікарів Великобританії використовують гомеопатичні засоби. В Україні також швидко зростає кількість таких лікарів. За нашими підрахунками, 16% спеціалістів народної і нетрадиційної медицини використовують гомеопатію. Окрім того, сьогодні в багатьох поліклініках є гомеопат, який, як правило, "маскується під вивіскою" терапевта або педіатра. Тому, за самими малими підрахунками в Україні працює близько 2000 лікарів-гомеопатів. Гомеопатії понад 200 років, але тим не менше її дорога до суспільного визнання була непростою. Лише на початку 20-го століття, в 1925 році, за ініціативою лікарів різних країн, в тому числі доктора Л. Бразоля з Санкт-Петербургу, була створена Міжнародна медична гомеопатична ліга (LMHI). Сьогодні в її складі більше 50 країн. В 1996 році на 2-х Ганеманівських читаннях більше 100 лікарів України заявили про своє бажання вступити в лігу, і на наступний рік під час роботи 52-го конгресу LMHI в м. Сіетлі (США) Україна стала її повноправним членом, що, безумовно, є світовим визнанням рівня гомеопатії в нашій країні. В роботі наступного конгресу в Амстердамі прийняли участь вже 23 лікаря з України. В цьому році на 55-му конгресі в Будапешті прийняла участь ще більш представницька делегація.

      Після багатьох років забуття гомеопатія в Україні отримала державне визнання. У відповідності з Законом про лікарські засоби до них віднесені тепер і гомеопатичні ліки. З 1995 року останні проходять державну реєстрацію, що дозволило легалізувати як вітчизняні, так і закордонні високоякісні гомеопатичні засоби, що дало їм дорогу в життя. З цією метою розроблені нормативні документи, які враховують особливості їх виготовлення і застосування. Однак деякі питання реєстрації гомеопатичних ліків ще потребують свого вирішення. Так, до цього часу не розроблена процедура офіційної реєстрації монопрепаратів, не відповідають європейським нормам вартість контролю якості і величина держмита. Зокрема, в Канаді, США і Нідерландах плату за реєстрацію гомеопатичних ліків не вносять взагалі. Так само зробили і деякі постсоціалістичні країни з метою стимулювання розвитку гомеопатії (наприклад, Чехія, де завдяки такій політиці є гомеопатичні засоби всіх провідних фірм-виробників). В Україні сьогодні не зареєстрований ще жоден з класичних гомеопатичних препаратів з 5-10 тисяч найменувань, які є за кордоном, і зареєстровано всього близько 60 комплексних препаратів з двох країн. Тому так важливо сьогодні вирішити питання розширення асортименту гомеопатичних ліків, в першу чергу класичних монопрепаратів. Оскільки гомеопатичні ліки призначаються індивідуально, то збільшення кількості препаратів могло б допомогти багатьом і багатьом пацієнтам. На жаль, сьогодні тільки два вітчизняних виробники "Арніка" (Харків) та Український гомеопатичний союз (Київ) змогли зареєструвати у відповідності з висунутими вимогами лише по кілька комплексних препаратів. Всі решту комплексів можуть вироблятися лише ex temporа, тобто по рецепту лікуючого лікаря.

      За рішенням Кабінету Міністрів для застосування цих та інших нетрадиційних методів в практичній охороні медицини створено Комітет з народної і нетрадиційної медицини. Його основне завдання - створення і контроль за відповідністю нормативних актів, а також захист інтересів лікарів, котрі працюють в цій області, у тому числі лікарів-гомеопатів. Значна роль у розвитку гомеопатії сьогодні належить Українській асоціації народної медицини і Медичному інституту УАНМ, в яких з 1992 року викладається систематичний курс цієї дисципліни для лікарів і студентів. При цьому рівень підготовки наших лікарів відповідає програмам комісій по освіті LHMI і Європейського комітету з гомеопатії. Основи ж останньої викладаються в наш час у всіх медичних вузах, друкуються статті у наукових журналах, видаються книжки, пишуться і захищаються дисертації, в яких досліджуються гомеопатичні лікарські засоби. Все це говорить про завершення "холодної війни" між алопатією і гомеопатією. В результаті перемогли пацієнти.

      Сьогодні в Україні розвивається наукова робота в області гомеопатії. Дослідження ефективності гомеопатичних засобів проводять інститути ортопедії і травматології, отоларингології, ПАГ та ін., тобто дуже широка медична громадськість підключена до цієї праці. Але проблема в тому, що ці дослідження в основному оплачують фірми, зацікавлені в отриманні результату з оцінки ефективності свого препарату. А наукові дослідження під егідою держави наразі, на жаль, не проводяться. Потрібно сказати, що наукових даних про використання гомеопатії є багато (за кордоном наукові дослідження в цій області ніколи не припинялися). Наприклад, відомо, що найбільш ефективною гомеопатія є в дерматології, при захворюваннях опірно-рухового апарату, розладах нервової системи, при новоутворах, захворюваннях органів дихання. Дуже ефективно виліковуються такі захворювання, як екзема, артрит, астма, псоріаз та ін.

      Коефіцієнт корисної дії фармакологічних препаратів дорівнює 5-7%. При цьому правильна діагностика в терапії складає 70%, в педіатрії - 50%. Ось вам результат лікування традиційної медицини, з якої ми всі вийшли. Гомеопатія ж при правильному виборі препарату дає ККД до 100%, що дозволяє при гострих захворюваннях виліковувати хворого, а при хронічних - забезпечувати ремісію.

Сьогодні в аптеках з'явилося багато імпортних гомеопатичних препаратів. В основному це - комплексні препарати, тобто ті що мають в своєму складі кілька різних компонентів. Але у нас дуже мало зареєстровано своїх вітчизняних гомеопатичних комплексів. Не можна не враховувати і того, що в зарубіжних, переважно, німецьких, препаратів своя технологія і свої принципи застосування. Тобто вони якби не конкурують з нашими препаратами. Але якщо в цілому говорити про якість, то, зрозуміло, в наших препаратів вона не завжди може бути кращою, тому, що, по-перше, в нас немає ні одного промислового виробництва гомеопатичних препаратів - всі вони виробляються зараз лише в аптеках. По-друге, в нас не завжди дотримується технологія їх виготовлення. Окрім того, при виготовленні гомеопатичних препаратів є один етап, який завжди проводиться вручну - це динамізація (струшування) препарату. І навіть на провідних німецьких заводах цього етапу дотримуються. В нас навпаки - все з ніг на голову, а саме: процес динамізації в аптеках здійснюється в основному з допомогою насосів. При цьому втрачається енергетика людини, яка готує гомеопатичний препарат, що практично змінює його властивості. Буває навіть, що препарат відддають струшувати (динамізувати) просто прибиральниці, яка поза своєю основною роботою "трясе" цей флакончик, "проклинаючи" все на світі. Ця негативна енергія може "відбитися" на виготовленому препараті.

      В більшості країн Західної Європи (Німеччина, Франція, Англія, Швейцарія) гомеопатичні препарати виробляються на сучасних фармацевтичних заводах, які відповідають вимогам GMP. В деяких інших країнах вони виготовляються як в аптеках, так і на заводах (Австрія, Греція). В Україні фармацевтичне виробництво гомеопатичних препаратів відсутнє. Вітчизняна номенклатура включає 600 монопрепаратів і 18 комплексів, які зареєстровані в Фармакологічному комітеті України.

Сьогодні відбувається зближення гомеопатії та традиційної медицини. На мій погляд тут повинна бути тільки кооперація, сумісне застосування обох методів. Я взагалі, за своїм основним фахом - клінічний фармаколог. Тобто моє завдання - добрати індивідуальний фармакологічний препарат для конкретного хворого. Тому, напевно, мені такою близькою є гомеопатія, тому що вона також застосовується індивідуально. Вважаю, що гомеопатія - це та ж фармакологія, але функціонуюча за іншими принципами. Але на жаль, деякі вчені і керівники не хочуть цього розуміти, не дивлячись на море інформації, в тому числі і в Інтернеті. Живий приклад цьому - заборона застосування гомеопатії в севастопольській педіатричній лікарні. Це, без всяких гучних слів, можливо розцінювати як маленький (а можливо і великий) злочин проти дітей.

      Одною з проблем сучасної педіатрії є ускладнення після щеплень та імунологічних проб. Наприклад, реакція Манту, не говорячи вже про БЦЖ, не показана багатьом дітям, в яких батьки або близькі родичі хворіли на туберкульоз. Не дивлячись на те, що проба Манту не є щепленням, вона може призвести до туберкульозної інтоксикації з якою пізніше діти лікуються в протитуберкульозних диспансерах. Моя мати, лікар-педіатр з п'ятдесятирічним стажем, пам'ятає, що в старі радянські часи хворіючій дитині не дозволялося робити цю пробу. А сьогодні дитина може бути хворою і їй все одно зроблять Манту. Це колосальна проблема. Ми на своїх зібраннях називаємо це "криміногенною ситуацією в охороні здоров'я". Це стосується і щеплення проти дифтерії, яке, наприклад, в Німеччині не робиться вже більш ніж півстоліття (і там немає ні одного випадку дифтерії). Я не закликаю відмінити щеплення, тому що я теж педіатр. Але вважаю, що, по-перше, щеплення потрібно робити індивідуально, по-друге, добре їх "захищати". Одним з методів такого захисту як раз і є гомеопатія. З її допомогою можливо пом'якшити негативні наслідки щеплення.

      Вирішенням цих проблем займаються лікарські товариства гомеопатів. Повинна сказати, що перші гомеопатичні товариства були створені ще на початку 19-го століття. В 1897 році з'явилося таке товариство в Києві. Його очолював тоді дійсний статський радник, лікар гарнізону Надєждін Іван Афанасієвич. Були гомеопатичні товариства в Полтаві, Дніпропетровську, Чернігові, Харкові і Одесі. Ми намагаємося продовжити ці традиції. Товариство гомеопатів України створюється з допомогою Міністерства охорони здоров'я України не тільки для спілкування лікарів, але з метою розвитку гомеопатії в країні, введення спеціальності "лікар-гомеопат", а також створення нормативних актів з гомеопатії.

      На жаль ці заходи відбуваються дуже повільно. На сьогодні вони йдуть, але ми б хотіли, щоб вони бігли. Проблема легалізації гомеопатії все ще залишається невирішеною. Гомеопатія до цього часу не є визнаною в країні як офіційний напрямок. Хоча перший крок вже зроблений: офіційно визнано такий фах, як "лікар з народної та нетрадиційної медицини". Але, на жаль, субспеціальність "лікар-гомеопат" ще не введено. Тим не менш, вже сьогодні з'явилися таблички "прийом гомеопата" в деяких поліклініках, робляться спроби консультацій і в інших місцях (наприклад, в аптеках). Хоч ми знаємо, що існує постанова Кабінету Міністрів України, яка забороняє бюджетним лікарням, поліклінікам та іншім державним медустановам взагалі надавати таку допомогу або купувати гомеопатичні препарати за рахунок держави. Ось і виходить, що хворий повинен заробляти собі сам на допомогу лікаря-гомеопата. З одного боку, це немовби підвищує авторитет методу, але з іншого - робить його послуги менш доступним. Потрібно, щоб можливість проконсультуватися в гомеопата мала кожна людина, незалежно від її фінансового положення. Взагалі потрібно сказати, що у хворого завжди є вибір: або звертатися за допомогою до офіційно визнаної медицини, або займатися самолікуванням, лікуватися на свій розсуд. Але якщо він звернувся до останнього методу, то в нього також завжди є вибір: або лікуватися "хімією", або купувати дешеві гомеопатичні ліки. Проблема полягає тільки в тому, щоб ці ліки були правильно підібрані з врахуванням особливостей конкретного хворого. А це може здійснити лише висококваліфікований фахівець (тільки люди, які мають вищу медичну освіту, мають право в Україні використовувати метод гомеопатії).




© 2001 Олександр Задорожний, дизайн Дмитро Шутко.
Ukrainian Russian