Холистическая медицина во Львове
Як правильно хворіти грипом і перестудою без лікарств і докторів і з користю для здоров'я... Пошаговая инструкция уменьшения желудка за 30-40 дней без хирургического вмешательства, естественным путем.
Бесплатная онлайн игра StarCombats





ДУМКИ ПРО САНОЛОГІЮ В УКРАЇНІ, ЇЇ СЬОГОДЕННЯ ТА МАЙБУТНЄ

Островерха Ю.А.
Львівський обласний центр здоров'я, головний лікар, магістр державного управління, головний позаштатний спеціаліст
Департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації з санології та народної і нетрадиційної медицини


I. Санологія як сучасне вчення про індивідуальне здоров’я людини, бере свій початок з наукових та практичних напрацювань групи українських вчених під керівництвом професора Апанасенка Генадія Леонідовича. У 1991 р. МОЗ України включило «санологію» в перелік лікарських спеціальностей та затвердило підготовлену ними кваліфікаційну характеристику «лікар-санолог». Наступного року в Київському інституті підвищення кваліфікації лікарів (тепер Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Шупика) була відкрита кафедра спортивної медицини та санології, яку очолив професор Г. Л. Апанасенко. Постало питання про післядипломне навчання лікарів та їх практичну діяльність в медичних закладах України.

На жаль, наказом МОЗ України № 114 від 22.06.1995 р. про перелік лікарських посад у закладах охорони здоров’я посада «лікар-санолог» була передбачена лише в тимчасових штатних нормативах медичного персоналу центрів здоров’я (замість посади «лікар з санітарної освіти»). Ретроспективний аналіз свідчить, що це не сприяло поширенню нових прогресивних підходів до збереження і зміцнення здоров’я на індивідуальному і популяційному рівнях. З об‘єктивних причин ці фахівці у центрах здоров‘я (ЦЗ) не могли забезпечити розгортання ефективної консультативно-оздоровчої роботи.

Обласні/міські ЦЗ створені в 1988-1989 рр. шляхом реорганізації служби санітарної освіти в службу формування здорового способу життя і гігієнічного виховання населення (тобто, на заміну будинків санітарної освіти). Головною причиною цього стала докорінна зміна структури захворюваності наприкінці минулого століття (перехід від домінування інфекційних захворювань до пандемії хронічних неінфекційних психо-соматичних поведінково обумовлених хвороб).

Не зважаючи на переорієнтацію діяльності служби з санітарної освіти (яка мала на меті підвищення санітарно-гігієнічної культури населення) на медико-санітарну просвіту (в якій головні акценти змінювалися на промоцію здоров’я) до грудня 2015 року ЦЗ відносилися в номенклатурі медичних закладів до категорії «санітарно-профілактичних». Внаслідок цього лікарський і середній медичний персонал служби (поза ЦЗ) знаходився в типових штатах санітарно-епідеміологічних станцій. Із відомим реформуванням санітарно-епідеміологічної служби ці штатні посади були ліквідовані. Зокрема, у Львівській області було втрачено 56 таких фахівців.

Позбавлені мережі позаштатних медичних працівників та адаптуючись до вимог часу ЦЗ (як приклад, у Львові) все в більшій мірі стали виконувати функції центрів медичної комунікації та громадського здоров’я (зокрема, забезпечуючи функціонування прес-служби, гарячої телефонної лінії, офіційного веб-сайту, тематичної сторінки у соціальній мережі Facebook, регіональної студії телеконференц зв’язку Департаменту охорони здоров’я ОДА), а також використовуючи інструментарій АКСМ-стратегії, здійснювати адвокаційний, комунікаційний та соціально мобілізаційний супровід пріоритетних програм у сфері охорони здоров’я.

Таким, еволюційним, чином ЦЗ в Україні стали подібними до Центрів медичної профілактики (створених наказовим порядком в Російській Федерації у 1993 році). Там же, у 2009 р. в рамках загальнообов’язкової страхової медицини (що забезпечувало мотивацію і потік пацієнтів) створено центри здоров’я як функціональні підрозділи лікувально-профілактичних закладів, в т.ч. для дитячого населення. Тобто, центри здоров’я під знайомою вивіскою, але з докорінно іншим змістом. Алгоритм їхньої діяльності передбачає: апаратно-програмне тестування, інструментальне і лабораторне обстеження, консультацію лікаря-валеолога з розробкою індивідуальної програми з корекції способу життя, та, за потребою, заняття в школах здоров‘я, лікувально-фізкультурні процедури тощо.

В Україні ми не зуміли, маючи пріоритетні теоретичні розробки створити ефективну мережу юридичних і фізичних осіб, які б надавали медичну допомогу з використанням санологічної методології. Вірогідно, це лише одне з пояснень, чому в 2013 р. кафедра спортивної медицини і санології припинила своє існування, а станом на сьогодні МОЗ України не вважає за доцільне включати спеціальність «санологія» в оптимізований перелік лікарських спеціальностей і скасовує підготовку лікарів за фахом «лікар-санолог».


II. У найближчій (до 2020 р.) перспективі реформування системи охорони здоров’я України буде відбуватися в умовах обмеженого фінансування галузі, відсутності загальнообов‘язкового медичного страхування і розширення переліку платних медичних послуг, прогресуючого зменшення чисельності звернень громадян за медичною допомогою через неможливість її оплатити, оптимізованого зменшення мережі медичних закладів (так у Львівській області плануються створення лише 6 (шести) шпитальних округів) тощо. Тому суттєво зросте роль первинного рівня надання медичної допомоги на засадах сімейної медицини/загальної практики. Адже власне на цьому рівні обсяг наданої медичної допомоги є достатнім для 80% випадків звертань за медичною допомогою, а також власне тут здійснюються 70-80% всіх профілактичних заходів.

Звідси логічною видається потреба в системній роботі з підвищення фахового рівня медпрацівників першого контакту, засвоєння ними клінічного санологічного мислення, озброєння їх методологією промоції здоров‘я серед пацієнтів та територіальної громади, а також типовими і локальними протоколами проведення валеометрії, корекції способу життя тощо з відповідним їх ресурсним забезпеченням.

У цій роботі не обійтись без поглибленого вивчення та широкого впровадження фундаментальних напрацювань з діагностики та прогнозування здоров’я індивіда (Г. Л. Апанасенко), холістичного підходу і розробки алгоритму немедикаментозної психосоматичної гармонізації (Л. О. Попова), основ управління здоров’ям здорових, а також наукової спадщини львівського професора С.Ф. Олійника (який, зокрема, обгрунтував новий науковий напрямок, що отримав назву “санологія”, в працях трьох санологічних конференцій, які відбулися в м. Львові в 1967-1969 рр.) і німецького лікаря Г.Г.Рекєвега (зокрема, його вчення про єдине поле розвитку захворювань).


III. Ведучи мову про індивідуальне і популяційне здоров‘я людини та шляхи і засоби впливу на нього, потрібно пам‘ятати про специфічні особливості Часу в якому ми всі тепер перебуваємо – Часу системної кризи. Тому насамперед важливо усвідомити, що маємо справу із здоров‘ям людини у кризовому соціумі.

З посеред характеристик цього наведемо ознаки масового психічного ураження суспільства, виявлені академіком В.А.Лєгасовим на основі аналізу поведінки персоналу Чорнобильської АЕС і вищого керівництва: неадекватність поведінки, несамокритичність, десемантизація, делогізація, деструктивність, творче безпліддя і, найтрагічніше, - втрата інстинктів самозбереження і збереження роду.

В контексті сказаного, зростає важливість першочергового і системного розвитку міждисциплінарних підходів до безпеки життєдіяльності людини. Маємо розвивати здатність до адекватного реагування на виклики Часу і спроможність до адекватної відповіді на них.

Бесплатная онлайн игра StarCombats

Поблагодарить сайт материально



Как правильно болеть гриппом и простудой без лекарств и докторов и с пользой для здоровья...


ПОДЕЛИТЬСЯ


Содержание

Предыдущий



Проблемы современной медицины | | Традиционная медицина | | Гомеопатия | | Гомотоксикология | | Акупунктура | | Інформационная медицина | | Психотерапия, Психоанализ, НЛП | | Санология, Валеология, Технологии здоровья | | Биоритмология, Хрономедицина | | Антропософская медицина | | Медицинские изюминки | | Обучение | | Публикации | | Медицинские центры | | Врачебные общества | | Наши партнеры | | Рассылки | | Врачи | | Фотогалерея |

 Александр Задорожный, дизайн Дмитрий Шутко.
на головну санологія попередня